ІСТОРІЯ ШКІЛЬНИЦТВА с. ЗАДУБРІВЦІ
Після закінчення в 1792 р. будівництва в селі церкви, при ній діяла школа-дяківка, де, очевидно, як і в інших місцевостях краю, дітей навчав дяк або священик. Станом на цей час в Галичині йшло реформування шкільництва, яке розпочалося в 1770-х рр. Основними типами шкіл відповідно до розроблених Яном Ігнаціо Фельбігером реформ були парафіяльні, тривіальні, головні і нормальні школи.
Важливу роль в розвитку шкільництва відіграв закон від 11 серпня 1805 р., який на багато років визначив, як буде розвивалася школа в державі в цілому і в Галичині зокрема.
Закон «Політична устава шкільна» або «Шкільна конституція» встановлював, що в кожній місцевості, де знаходиться парафіяльний священик, де ведуться метричні парафіяльні книги, повинна також бути школа парафіяльна. В тих місцевостях, де не ведеться метрична парафіяльна книга, але де в радіусі півгодини дороги є 100 дітей шкільного віку, мала бути закладена школа гмінна.
В цей час, як свідчить Йосифінська і Францисканська метрика, Задубрівці належали до Заболотівської домінії, Заліщицького циркулу, а з 1811 р. – до Коломийського циркулу. Там мала теж діяти школа, як це передбачав державний закон.
За даними краєвої статистики в 1854 р. с. Задубрівці належали до Коломийського округу, Снятинського повіту, Станіславського окружного суду. У 1858 р. в селі діяла народна (тривіяльна) школа.
У Музеї освіти та історії Прикарпатського університету (м. Івано-Франківськ) зберігається цікавий рукописний документ, на титульній сторінці якого напис «Kronika szkolna. Хроніка Задубрівської школи. Почата 1856. Закінчена 1948 р» (далі – «Хроніка шкільна …»). Всі записи, крім останнього, зроблені польською мовою. Окремі аркуші документу пошкоджені.
За даними 1887 р. школа була двокласною утраквістичною (двомовною), систематизованою 1882 р. Дітей шкільного віку було 195. Така школа діяла до 1894 р.
1901 р. в с. Задубрівцях Снятинського шкільного округу була однокласова українська школа, яка діяла до Першої світової війни.
На початку ХХ ст. збільшилася відвідуваність («фреквенція») учнів у задубрівській школі. За спогадами старожилів села, приміщення Задубрівської однокласної школи розміщалися по оселях Михайла Захарука, Василя Малитчука, Євдокії Цап`юк, Олексія Германа, Івана Мойсюка та ін.
У 1928 р. школу відвідувало 145 дітей. Один клас містився в напіврозваленій канцелярії гміни площею 28 кв. м, а другий в Параски Малитчук – вдови, недалеко від церкви, в приміщенні площею 25 кв. м.
13 квітня 1929 р. сформована нова місцева шкільна рада: Іван Руданець син Федора (керівник), Василь Ткачук син Василя, дяка (заступник), Микола Руданець син Федора (член шкільної ради), Лесь Герман, Андрій Матійчук, Матій Ткачук (заступники радних).
18 лютого 1929 р. до с. Задубровець прибув тимчасовий учитель Ян Кузімовіч. Керівник тутешньої школи Михайло Гуцуляк переведений під час вакацій (канікул) до с. Келихова, а на його місце прийшов тимчасовий учитель Сабін Чеснок. Останній за два тижні, приблизно в середині вересня, отримав призначення на посаду вчителя в с. Пулавах Сяноцького повіту. У зв’язку з відсутністю керівника школи, Ян Кузімовіч мусів вчити всіх учнів та вести діловодство школи. З 1 жовтня 1929 р. на посаду тимчасової учительки призначена Ядвіга Брахувна. 10 жовтня Ян Кузімовіч отримав призначення на посаду тимчасового учителя в трикласній школі в с. Должанці Тернопольського повіту, і «з глибоким смутком переїхав туди».
У 1929 р. керівництво гміни прийняло рішення побудувати в с. Задубрівцях муровану одноповерхову (в сьогоднішньому розумінні – двоповерхову) школу на чотири класи з «партеровим» помешканням для вчителя. 8 жовтня 1929 р. до села прибув повітовий староста разом з інженером і геодезистом з єдиною метою – виділити ділянку під будівництво школи. Гміною прийнято рішення взяти позику в розмірі 100 тис. злотих, а 35 тис. злотих – у формі субвенції. Ян Кузімовіч з цього приводу 10 жовтня 1929 р. резюмував: «Дай Боже, щоб нарешті в Задубрівцях постала порядна школа, бо справді учительство проживає тут як на депортації. Віримо в добре бажання гміни Задубрівської, але не маємо ніякої надії на майбутнє».
Зі встановленням радянської влади у селі в 1944 р. діти навчалися у різних приміщеннях. Частина школярів навчалася у будинку теперішньої церковної резиденції, інша частина учнів – у житлових будинках репресованих радянською владою родин: Григорія Киф`юка (хата «на куті», там, окрім класного приміщення, знаходився буфет, а на подвір’ї у відповідній стайні тримали колгоспних корів). Навчальні приміщення опалювалися торфом, деревом і вугіллям. Так, перед початком нового 1954/1955 навчального року для опалення різних корпусів школи було завезено 40 тонн торфу, 30 складометрів дров і 15 тонн вугілля.
З 1 жовтня 1954 р. запрацювала вечірня школа (школа сільської молоді) для старшого по населення села, переважно трудівників колгоспу імені І. Франка. Навчальні заняття у ІV–VІІ класах проходили щоденно по чотири уроки, окрім неділі і понеділка, розпочиналися о 20.00 год. і завершувалися о 23.30 год. Однак подекуди навчальні заняття у школі сільської молоді зривалися, інколи з вини вчителів, зокрема М.Г. Захарука. Завершилося навчання у школі сільської молоді: для учнів ІV–V класів – 22 березня 1955 р.; для учнів VІ класу – 19 березня 1955 р.; для учнів VІІ класу – 15 березня 1955 р. Після цього здавалися екзамени.
У Задубрівській восьмирічній школі наприкінці 1960-х рр. навчалося 360 учнів. Крім одного восьмого, решта класів – паралельні. Педагогічний колектив школи становив 27 учителів. Зокрема, в його складі були чотири філологи і чотири вчителі математики. Директором школи був Михайло Олексійович Кейван (про нього кореспондент Зіновій Сав`юк написав цікавий нарис «Так шліфують алмаз», опублікований у районній газеті «Ленінська правда» за 1970 р.), завучем – Марія Юріївна Олексюк. Для порівняння, у другій половині 1980-х рр. навчалося близько 300 учнів, працювало 20 вчителів. Директором школи був Іван Королюк.
Проте наріжною проблемою, яка турбувала кілька десятиліть педагогів школи, громадськість села, стало будівництво нової школи. У 1969 р. з великими труднощами розпочалося її спорудження.
1 вересня 1973 р. в с. Задубрівці урочисто було відкрито новий будинок восьмирічної школи. Урочистий мітинг, приурочений святу першого дзвоника та відкриттю новозбудованої школи, відкрив голова виконкому Красноставської сільської Ради депутатів трудящих В.В. Кантемир. З промовою звернувся голова Снятинського виконкому районної Ради депутатів трудящих Л.М. Зінковський. Урочисто промовляли вихованці школі – учні Василь Цап`юк, Марія Ступарик, Ірина Николайчук, Галина Ступарик, Любов Якуб`як. Найменша школярка, донька радгоспного механізатора Миколи Руданця – Марійка, яка того дня вперше сіла за шкільну парту, звернулася з віршем до своїх старших колег-учнів. Голова Снятинського міжколгоспбуду І.Ю. Стефанець вручив директору радгоспу Ж.Д. Габру символічний ключ від новозбудованого приміщення. У свою чергу, Ж.Д. Габро передав його директору школи М.О. Кейвану. Вожак педколективу від імені вчителів і учнів запевнив присутніх, що сумлінною працею вчительського колективу віддячить за чудовий подарунок.